Премʾєр-Міністру України
Шмигалю Д.А.
Шановний Денисе Анатолійовичу!
В минулому році українському Уряду вдалось відновити роботу портів Великої Одеси. На даний час Український морський коридор вийшов на майже довоєнні обсяги вантажоперевезень.
Відповідно, значно скоротився потік експорту аграрної продукції через українські дунайські порти, які у перші роки війни виконували роль альтернативного логістичного напряму.
У 2023 році український вантажообіг через порти Дунаю став рекордним. Уряд анонсував розширення спроможності Дунайського кластера з 33 млн. тонн у 2023 році до 35-40 млн. тонн у 2024 році. Проте наразі ситуація у дунайській логістиці є критичною.
Після стрімкого «розігріву» ринку відбулось не менш стрімке «охолодження». З огляду на величезну пропозицію флоту та відсутність вантажів, ставки фрахту впали у 2-2,5 рази порівняно з 2023 роком і в деяких випадках є нижче довоєнного рівня.
Найбільшого удару зазнав ринок річкових перевезень. Суднохідні компанії вимушені працювати з від’ємною рентабельністю заради збереження частки ринку.
Усвідомлюючи загострення проблеми європейські країни дунайського регіону підтримують власного річкового перевізника через довгострокові контракти з фіксованими ставками.
В Уряді України неодноразово наголошувалось на важливості розвитку дунайської логістики. Дунайські порти і дунайський флот є не лише альтернативою портам Великої Одеси. Це найбільш доступний напрям доставки української продукції на європейські ринки.
Втім, тривалий період критично низьких ставок може призвести до деградації потенціалу Дунайського кластеру. Більша частина флоту буде виведена у відстій, втрачені дефіцитні кадри, заморожені стивідорні проекти.
У випадку, якщо Україні знадобиться знову перенаправити експортний потік на альтернативний напрямок, відновити логістичні потужності буде складно.
Тож, питання підтримки українського Придунав’я сьогодні актуально як ніколи.
В умовах «ідеального шторму» підприємства – члени Асоціації портів України «Укрпорт», лідери ринку – національні дунайські перевізники – активно працюють над розширенням клієнтської бази, формуванням комплексних логістичних послуг, оптимізацією витрат, модернізацією флоту та залученням інвесторів. Проте їм необхідна підтримка.
Дунайська логістика не може залишатись дієздатною, перебуваючи у статусі «пожежної команди», завжди готової прийти на допомогу.
Допоки триває війна та зберігаються військові ризики, певна частина експорту має направлятись альтернативною логістикою для збереження спроможності України до диверсифікації експортних напрямів.
Українській бізнес, який вже неодноразово стикався з блокуванням логістики, поділяє цю позицію. Досягнути згоди щодо стабільного обсягу завантаження Дунайського кластеру цілком реально. Потрібна лише координація з боку держави.
Шановний Денисе Анатолійовичу, закликаємо Вас на рівні Уряду ініціювати обговорення питання підтримки Дунайського логістичного комплексу із залученням представників стивідорного сектору, суднохідних компаній, ПАТ «Укрзалізниця», експортерів, Українського Союзу промисловців та підприємців, Української зернової асоціації та інших.
Україна не має право втратити все, що було досягнуто на Дунаї за останні два роки!
З повагою,
Президент Асоціації портів
України «УКРПОРТ»,
Заслужений працівник транспорту України,
Народний депутат України 1994-2014 рр. Ю.Б.Крук
Генеральний директор Асоціації «УКРПОРТ»
Почесний працівник транспорту України,
Академік Транспортної Академії України, к.т.н О.С.Леснік